І вдень журюсь, і серед ночі:
Ой Лелечко ж, мій боже Лелько!
Весна та гарні карі очі
У змові на моє серденько.
Весна та гарні карі очі
На мене потайно змовлялись,
І рози й солов’ї щоночі
В ті, певно, змовини мішались.
- Наступний вірш → Пантелеймон Куліш – Щиглик
- Попередній вірш → Пантелеймон Куліш – Блукав я самітно проміж деревами
(Оцінок ще немає)