Ой по Дону, по Дону,
По крутому бережку,
Там село поуз село
Мов квітками процвіло.
Без границі й без конця,
Від конця та й до конця
Зеленіє степ кругом
З предку-віку облогом.
Ой ви, степи, ви, поля!
Втіхо, розкоше моя!
Ви широко розляглись,
Аж до моря подались.
Я не сам собою к вам
У гостину завітав:
Наготовив я припас –
Гостру кісоньку про вас.
По безкрайому степу
Здавна хочу погулять,
Силу свою молоду
Добрим людям показать.
Гей ти, косо, розгуляйсь!
Ти, рученько, розмахайсь!
Повінь, вітре буйненький,
На чистий вид, повненький!
А ти, траво, хвилюйся!
А ти, око, любуйся!
Золота моя коса,
Горда, пишная краса!
