Не злато, ливан і смирну
Приносять троє царів —
Весняну радість незмірну
Віщує соняшний спів.
Так завжди було — і нині
Голубить дітей земля
І знов віддає людині
Свої широкі поля.
Повітря, рослини, води —
Вславляють усі блакить,
Усі приходять до згоди
Безмежно життя любить.
І навіть дано Орфею
Не слова летючий дим —
Всевладну силу, щоб нею
І камінь зробить живим!
