Павло Гірник – Ти зайвий, бо живий: Вірш

Ти зайвий, бо живий.
Тобі цікава страта.
А жити — нецікаво,
бо вже перегорів.
У тебе є сини,
яким не треба хати,
У тебе буде мова,
якій не треба слів.
Ти зайвий — але є.
Не тре6а — але будеш.
Тобою присяглися.
Така твоя вина.
Тому й питаєш блуд:
«Ви люде чи не люде»,
Тому себе питаєш,
де Бог, де сатана.
Стомився? Відпочинь.
Воюєш? Схаменися.
Держава — по руків’я.
Дорога — по траву.
Як дерево старе,
я сам скидаю листя.
Тоді, коли захочу,
бо знаю, що живу.