Вночі, коли співучий сніг
Під зорями синів,
Пливли селом фрегати стріх
В гніти дитячих снів.
Гули, зірвавши якорі,
Вітри у щоглах крокв,
І діставали димарі
До вражених зірок.
І тій малечі на землі,
Яка в наївних снах
“Літає вище журавлів,
Позаздрить космонавт.
Бо, певно, й він,
Космічний вир
Здолавши в кораблі,
Вертає в споришевий двір
Івасем на крилі.
Отак і ми з усіх доріг
Вертаємо в колись,
Де місяць на цвяшку зорі
Картузиком повис.
