Дві дівиці-продавщиці,
Біла й чорна, як смола,
Розмовляють у крамниці:
Гала-ла! Гала-бала…
Вже до них звертався тричі
Сивоусий чоловік —
Ні отвіту, ні привіту,
Відвертаються убік.
— Ех, дівчата, так робити
Вам обом не до лиця
Забуваєте, голубки,
Про культуру продавця.—
А білява як гарикне:
— Здоровесенькі були!
Он погляньте, за роботу
Нам по вимпелу дали.—
Чоловік махнув рукою.
— Помилилися, мабуть.
А як добре розберуться,
То й по «кумполу» дадуть.
- Наступний вірш → Павло Глазовий – Байдужість
- Попередній вірш → Олег Ольжич – Легко і ясно лежати з пробитими грудьми
(Оцінок ще немає)