Павло Глазовий – Благодушність: Вірш

Подружились на подвір’ї
Півень та собака.
Тож собака, де не ходить,
Про одне патяка:

— Я за півня вмерти ладен,
Бо люблю, як сина.
Не впаде пушинка з нього,
Не впаде пір’їна!

Півень, шию розтягнувши
І закривши очі,
Все показував собаці
Здібності співочі,

Все виспівував про дружбу,
Доки на світанку
Не ввігнав йому друзяка
Зуби у горлянку.

Непогано з тим дружити,
Хто від тебе дужчий.
Та не будь же благодушним,
Ока не заплющуй!

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Павло Глазовий – Благодушність":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Павло Глазовий – Благодушність: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.