Павло Глазовий – Дорогий гість: Вірш

Прийшли в гості дядько й тітка, біля столу сіли,
По чарчині випивали, стиха гомоніли.
Не спускав очей із дяді кучерявий хлопчик,
Ясноокий, повнощокий, жвавий, як горобчик.
Раптом кинувся до гостя: — Ох ви, дядю, сила!
Про вас, дядю, моя мама правду говорила.—
Умегелив дядько миску киселю смачного,
Взяв хлопчину на коліна та й питає в нього:
— Ну так що ж про мене, синку, говорила мама?
Що у вас не пузо, дядю, а бездонна яма.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (2 оцінок, середнє: 5,00 із 5)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Павло Глазовий – Дорогий гість":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Павло Глазовий – Дорогий гість: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.