Докоряє дід старенький внукові малому:
— Я, як був таким маленьким, не брехав нікому.
— Засвітилися лукаво очі у хлоп’яти:
А як стали вже великим, почали брехати?
- Наступний вірш → Павло Глазовий – Невмируще діло
- Попередній вірш → Павло Глазовий – Копієчка
(Оцінок ще немає)