Притаскалася до церкви
Мотя з Филимоном.
— Повінчайте нас, батюшко,
За старим законом.
Филимон затяг «Калінку»,
Потім «Во саду лі…»
И дав попові,
Потім Моті
Зразу по дві дулі.
Піп обурився страшенно:
— Ні стида, ні страму.
Ти чого прилізла з п’яним
До Божого храму?
Мотя батюшці на вухо:
— Не сваріться, отче!
Він женитися тверезий
Зі мною не хоче.
- Наступний вірш → Павло Глазовий – Матильда
- Попередній вірш → Павло Глазовий – Чудесна бритва
(1 оцінок, середнє: 1,00 із 5)