Павло Глазовий – Держіть, куме, двері: Вірш

Зайшов сусід до сусіда в гості проти ночі.
Були вони побалакать обоє охочі.
Як словами обмінялись добрими взаємно,
Встав хазяїн, вимкнув світло, і зробилось темно.
— Нащо, куме, витрачати зайві кіловати?
Можна й потемки балакать, нам не вишивати.
Сидять курять, розмовляють про свині, про дині.
Раптом чують за дверима голос господині:
— Хто там палить в темній хаті? Чуєте, тетері? —
Гість підскочив:
— Не впускайте! Держіть, куме, двері! —
Сюди-туди на колінах завертівсь по хаті:
— Куди ж вони провалились? Та де ж вони кляті?
Це ви, куме, з толку збили. Це ви винуваті.
Коли світло ви гасили, щоб не йти на втрати,
То я штани свої скинув, щоб не протирати.