От біда! Накоїв шкоди пустунець синок.
Татко врізав нижче спини, знявши поясок.
Той у сльози. Батько просить:
— Годі сльози лить.
Ну не плач, бо вже у мене аж душа болить.—
Та синочка це, як видно, мало утіша.
— Тут болить у мене дужче, ніж твоя душа.
- Наступний вірш → Олена Пчілка – На спогад шубертової серенади
- Попередній вірш → Павло Глазовий – Звукоізоляція
(Оцінок ще немає)