Гарні кульки у крамниці
Дід купив онуку.
Сидить хлопчик надуває
За штукою штуку.
Кулька лопне — онучатко
Сердиться, плюється.
Дід ізбоку поглядає
Й нищечком сміється.
«Такі,— дума,— історії
І з людьми бувають.
Величають кого-небудь,
Довго роздувають.
Щось як видмуть —
глянуть страшно
Диво допотопне!
Потім плюнуть і забудуть,
Коли воно лопне».
- Наступний вірш → Павло Глазовий – Братська могила
- Попередній вірш → Павло Глазовий – Лихослов
(1 оцінок, середнє: 1,00 із 5)