Баба сердиться на внука:
— Ох же ж оглашеппе…
Харя, чуєш? Повернися!
Харя, йди до мене!
Біля баби зупинився
Молодий мужчина.
— Що за слово? Що за «харя»?
Це ж мала дитина!
Баба каже: — Ви, будь ласка,
Не чіпляйтесь даром!
Я ж не винна,
що хлопчину
Назвали Ерхаром.
- Наступний вірш → Павло Глазовий – Радіолюбитель
- Попередній вірш → Павло Тичина – Вітер
(Оцінок ще немає)
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші