Як до мами-одиночки
Вдень прийшов піжон,
Потягла вона синочка
На тісний балкон.
— Ти сиди отут, синочку,
Тихо, не кричи
Та дядьків, які проходять
Унизу, лічи.
— Я не хочу їх лічити, їх багато там.
— Я за кожного, синочку,
По копійці дам.
— Хлопчик сердиться:
— Навіщо Копійки мені?
— А морозиво ти любиш?
Може, скажеш, ні?
Налічив синок швиденько
Двадцять сім дядьків,
Грюк у двері! І до спальні
Кулею влетів.
Матір смикає за ногу.
— Годі! Уставай!
На морозиво вже хватить.
Копійки давай!
- Наступний вірш → Євген Гребінка – Украинский бард
- Попередній вірш → Павло Глазовий – Невдячність
(1 оцінок, середнє: 2,00 із 5)