І таких, на жаль великий, носить ще земля:
Утекла від тата мама, кинула маля.
Довелось женитись тату в зрілі вже літа.
— Ну як тобі нова мама? — він синка пита.
Хлопчик мнеться, дуже довго добира слова:
— Обдурили тебе, татку, вона — не нова…
- Наступний вірш → Павло Глазовий – Електроніка
- Попередній вірш → Павло Глазовий – Герой
(1 оцінок, середнє: 5,00 із 5)