Повернувся першокласник із занять додому.
Ніс в чорнилі, мов мазнули квачиком по ньому.
— Що з Тобою, мій синочку? — засміялась мати.—
Та невже ти в школі носом учишся писати?
— Смійся, смійся,— каже хлопчик.— Зараз ти заплачеш,
Коли двійку у моєму зошиті побачиш.
- Наступний вірш → Павло Глазовий – Шури-мури
- Попередній вірш → Павло Глазовий – Босий студент
(Оцінок ще немає)