Повернувсь Кузьма додому. У квартирі — сивий дим
— Хто курив? — питає жінку. — Чи не хахаль твій Максим? —
Загляда в кутки, під ліжка, покривала підійма
І приказує сердито: — Тут нема… І тут нема…
Потім дверці гардероба не вагаючись потяг.
Глядь: сидить сусідський Жора — більше метра у плечах.
Обдивився здоровила ошелешений Кузьма,
Зачинив тихенько дверці і сказав: — І тут нема…
- Наступний вірш → Павло Глазовий – Недрімайло
- Попередній вірш → Павло Глазовий – Пішов синок у армію
(1 оцінок, середнє: 5,00 із 5)