Їде жінка лікуватись від зайвого жиру.
Чоловіка залишає стерегти квартиру.
А він її виряджає на той світ неначе —
Обніма біля вагона і мало не плаче.
Сіла жінка. Рушив поїзд, набира розгону.
А чоловік за вагоном біжить по перону. —
Не лізь,— кричить,— на глибоке! Не перегрівайся!
Не їж м’яса, не їж торта! Більш не поправляйся!
Особливо бійся торта, слідкуй за собою! —
Задивився та як хряпне об стовп головою.
Чухнув лоба, сів та й каже: — Щоб ти там згоріла!
Щоб ти з моря не вилізла! Щоб ти чорта з’їла…
- Наступний вірш → Павло Глазовий – Репліки
- Попередній вірш → Павло Глазовий – Про учених і невчених
(Оцінок ще немає)