Батько добре влаштував здоровила Яшку:
У їдальні робить він, варить суп і кашку.
Якось Яшці дід-сусід заявив сердито:
— Ти б при силі при такій міг чавун варити.
— Відчепися, — буркнув той. — Я людина скромна.
З мене вистачить плити. Нащо мені домна?
- Наступний вірш → Павло Глазовий – Справжній мужчина
- Попередній вірш → Павло Глазовий – Свіжина
(1 оцінок, середнє: 1,00 із 5)