Павло Глазовий – Скромняга: Вірш

Батько добре влаштував здоровила Яшку:
У їдальні робить він, варить суп і кашку.
Якось Яшці дід-сусід заявив сердито:
— Ти б при силі при такій міг чавун варити.
— Відчепися, — буркнув той. — Я людина скромна.
З мене вистачить плити. Нащо мені домна?

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (1 оцінок, середнє: 1,00 із 5)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Павло Глазовий – Скромняга":
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Павло Глазовий – Скромняга: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.