Баба внукові говорить:
Все то вигадка пуста,
Що людина вийшла з мавпи,
Бо людина ж без хвоста.
Бог зліпив людину з глини,
Це вже істина-таки…
А чому ж,— питає хлопчик,—
Не з пшеничної муки?
— Ні,— відказує старенька,—
Не годилося з муки,
Бо з людей робили б люди
Пиріжки і галушки.
- Наступний вірш → Павло Глазовий – Як Микита став боксером
- Попередній вірш → Павло Глазовий – Татко знає все
(Оцінок ще немає)