Нетерпляче жде Мартин, не діждеться свята.
— Мамо, гляньте в календар, де червона дата? —
Мати каже: — Триста днів спиш на рік, як трутень.
Не однаково тобі — свято а чи будень? —
А Мартин відповіда: — Триста чи не триста,
Але в свято краще спать, тоді совість чиста.
- Наступний вірш → Павло Глазовий – Син божий
- Попередній вірш → Павло Глазовий – Як ми з кумом дикарями були
(Оцінок ще немає)