Потішив я, добрі люди, дорогу дружину:
Віддав місячну зарплату за пральну машину.
Продавець мені в крамниці посміхнувсь медово:
— Як звір, буде працювати, чесне моє слово.
Так і вийшло. Та машина гірша за шакала:
Вона жінці всю білизну на шматки порвала.
- Наступний вірш → Павло Глазовий – Зозуля
- Попередній вірш → Павло Глазовий – Грамотна сімейка
(Оцінок ще немає)