Одинока, нещаслива,
Мов та зіронька одна,
Ти мовчала, соромлива,
У незгоді чарівна.
Незгірш тебе одинокий,
В сум тяжкий замкнувся я;
Але погляд твій глибокий
Поняла душа моя.
- Наступний вірш → Павло Грабовський – О, яка ж ти сумна, Україно моя
- Попередній вірш → Павло Грабовський – Орли
(Оцінок ще немає)