Ой не сійтесь, роси,
На сухі покоси,
На колючі стерні,
На різкі піски,—
Що за вами, роси,
Та весь край голосе,
Журяться барвінки,
Тужать квітники.
Ви до їх всміхніться,
Ви на їх спустіться
Засівом перловим,
Дощиком рясним.
Після дня варкого,
Після дня тяжкого,
Короткої ночі
Часом ранковим.
- Наступний вірш → Павло Савченко – Погляд
- Попередній вірш → Павло Савченко – Передсудне
(Оцінок ще немає)