Із води із океана
там вона далеко вийшла.
І такеє в неї видно –
одірватися не можу.
Підняла вона коліно –
щоб на камінь стати вище.
І такеє в неї видно –
одірватися не можу.
Мов у пісні, Калевалі,
вітер в лоно їй повіяв,
зарожевив знизу перса,
почорнив оте, що видно.
І лягла вона розкрито,
головою десь за море.
В небо промені – коліна
божевільно ще дівочі.
І настала ніби тиша,
ніби злотне плюскотіння.
Зараз, зараз я побачу,
як рождатиметься сонце.
