Павло Тичина – Осінь: Вірш

На культурах устього світу майові губки
поросли.

Осінь. По містах вже о четвертій —
електричні ліхтарі.

А в селі ступнів щось у десять
(тінь од чабана)
додому отару женуть.

Вони казали: можна ж купити старого
камазину,
сяк-так заслати смітник і посадовити культуру
(тільки голову піддержувати треба!) —
ачей вона
ізнов до нас промовить.

А листя падало. І голова на в’язах
не держалась.

Тоді — вкинулись в еклектику.
Взяли трохи цегли
і стільки ж музики. Думали — перемежениться…
А листя падало. І голова на в’язах
не держалась.
На культурах усього світу майові губки
поросли.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Павло Тичина – Осінь":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Павло Тичина – Осінь: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.