Вийшли вранці ми.
Дивне місто проти сонця!
Всі взолочено віконця…
Ні, такої ще зими
Не стрічали ми.
Проти сонця дим,
Проти зимнього патлатий,
Що з труби зверта від хати,
Й понад садом молодим
Тане, тане дим…
Ох, яка ж краса!
Сад увесь убрався в іній,
Проти сонця він – як синій.
Гілля до землі звиса, –
Ох, яка ж краса!..
- Наступний вірш → Павло Тичина – Вітерець торкнув дуби
- Попередній вірш → Павло Тичина – Пробіг зайчик
(Оцінок ще немає)
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші