Павло Тичина – Застібнулось на всі ґудзики небо: Вірш

Застібнулось на всі ґудзики небо.
Урізало скибку місяця
На прогулянку.

А внизу —
Бились!
Рикали. Зубились…
Що’дні шукали слави —
За лавою їх лави
У млі.—
Що другі ж хотіли волі
(Ой скільки їх лежить долі!),
Волі і землі.

Чорний ліс гуде — стенається.
Смерть на землі вистягаеться.
А вгорі все ще не світається.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Павло Тичина – Застібнулось на всі ґудзики небо":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Павло Тичина – Застібнулось на всі ґудзики небо: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.