– Синку, йди-но вмийся, – кличе мати.
А малий кричить їй у вікно:
Ну нащо сьогодні умиватись,
Якщо завтра митись все одно!
Ось і вечір. Мати каже сину:
– Лізь голодним, хлопче, під рядно:
Ну нащо тобі вечерять нині.
Якщо завтра їсти все одно!
- Наступний вірш → Петро Ребро – Сліпий дощик
- Попередній вірш → Петро Ребро – Олівці
(Оцінок ще немає)