Чорні крила птаха на снігу,
Сивиною іній ліг на пір’ї.
Ні хлівця, ні тину на подвір’ї.
Тополина, зігнута в дугу.
З осені все спалене дотла,
Навіть паша бур’янів убога.
Вулиця із хутора втекла,
І з дороги збилася дорога.
Вільна птахо, в тебе ж пара крил,
Чом ти з пекла не втекла на волю?
Мов причинна, йде зима по полю.
Рідна земле, ти – ворожий тил.
Все це не приснилося мені,
Бачив сам я, власними очима.
Скільки тих трагедій за плечима
В пам’яті народу по війні.
