Похмурий день, туман усе укрив
І сльози котяться щоками
Мій син вкраїну боронив,
Тепер він спатиме роками.
Як я згадаю день той роковий,
Коли поїхав голуб в далину,
То вирок був страшенний больовий,
Бо повернувся вкладений в домовину.
Мій сину, любий мій, рідненький,
Проснись, не покидай мене.
Ти пожалій стареньку свою неньку
І біль душевний з часом промине.
Синочку, чуєш, не іди
Я так люблю тебе без тями.
Ти всім нам дуже дорогий
Проснись, торкнись мене руками.
Не оживає, не говорить син.
Він лиш лежить увінчаний квітками.
Несуть. Кладуть і біля інших домовин
На сон благословенний вже віками.
О ні! Коханий мій, моє дитя,
Навіщо доля нас отак скарала?
Ти вже поринув в майбуття,
Залишивши в мені глибоку рану.
Дай поцілую я тебе вже раз останній
Сльозами твоє личко вмию.
І підкорившись смерті невблаганній,
Відпущу у чарівний Божий вирій.
