Синє небо, лан жовтавий,
Красномовна наша мова,
Вітер у степу ласкавий,
Та ніде не чути й слова.
Всюди тихо, все пустує
Нікому тепер радіти.
Ненька тихо лиш сумує.
Кожен мусить воювати.
Мусить брат за брата встати,
Кров пролити сторіками,
Щоб могли потім сказати,
Як боролися роками.
Як душею й тілом своїм
Рідний край, свою вкраїну
Захищав вкраїнський воїн,
Боронив він як родину.
Кожен муж і брат, і син
Йшов вперед із автоматом,
Не боявся домовин.
Все зробив, щоб не програти.
Та якби не Божа ласка,
Божий дух у їх серцях,
Не ангельська свята маска,
Хто зна що було б із нас.
Тож давайте браття наші,
Руки всі складем до Бога
За вкраїну помолимось
Добрим Божим Словом!
