Полишила перепілонька свої дрібні діти: Вірш

Полишила перепілонька свої дрібні діти,
А сама пішла в пшениченьку сидіти.
— Ой не літай же, перепілонько, поночі, поночі.
Бо вибереш си на тернячко очі.
— Ой як же мені поночі не літати,
Дрібні діточки, чим їх годувати?
— Ой не журися, матінонько, нами,
Поростуть крильця, ми полетимо самі.
Ой полетимо попід саме море,
Не злетимо сі ми докупки вже ніколи.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Полишила перепілонька свої дрібні діти":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Полишила перепілонька свої дрібні діти: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.