Кожний думай, що на тебе
Ювілей небавом жде,
Що тебе хвалити будуть,
Як ніколи і ніде.
Що тоді тобі припишуть
Все, чого ти не зробив,
Навіть тут всміхатись будуть
Ті, яких колись набив.
А чому? З пошани може?
Чи щоб дать ласкавий хліб?
Ні! Тому, що ювілята
За життя складають в гріб!
