Роман Купчинський – Роса, хмара та сніг: Вірш

Сказав Господь: “Прокляття вам!”
І леґіоном білих крил
Стрясла причаєна тривога.
Засумував небесний храм,
Бо половину ясних сил
Скидало в тьму прокляття Бога.
І мовив Бог до янголів:
“Розкиньте їхні жемчуги
На ниви, квіти та покоси!”
І на наказ Господніх слів
Лани, левади та луги
Змережали райдужні роси.
І мовив Бог: “Здеріте з них
Імлисті шати в тую ж мить.
Нехай блукають, як примари!”
І на наказ тих слів грізних
Золототканую блакить
Встелили довгополі хмари.
І мовив Бог: “А пір’я їх,
Те безшелесне, розтрясіть,
Нехай по всьому світу лине!”
І відтоді сріблястий сніг
Летить крізь темряву століть,
Летить, летить, летить і гине.