Служив козак у війську,
Мав років двадцять три.
Любив козак дівчину
І з сиром пироги.
Ой чули, чули, чули,
Ой чули, чули ви —
Любив козак дівчину
І з сиром пироги.
“Дівча моє хороше,
Чи знаєш мої сни —
Що я тебе кохаю
І з сиром пироги.
Ой чула, чула, чула,
Ой чула, чула ти —
Що я тебе кохаю
І з сиром пироги”.
Дівчина, як почула
Козацькі мрії-сни,
Відразу запросила
На свіжі пироги.
Ой чули, чули, чули,
Ой чули, чули ви —
Відразу запросила
На свіжі пироги.
І як було діждатись
Щасливої пори,
Дівча його цілує,
А він їсть пироги.
Ой чули, чули, чули,
Ой чули, чули ви —
Дівча його цілує,
А він їсть пироги.
І десь тут із-за лісу
Взялися вороги,
Козак із переляку
Сховався в бур’яни.
Ой чули, чули, чули,
Ой чули, чули ви —
Козак із переляку
Сховався в бур’яни.
А то були мисливці,
Ніяки вороги —
Взяли собі дівчину
І з сиром пироги.
Ой чули, чули, чули,
Ой чули, чули ви —
Взяли собі дівчину
І з сиром пироги.
Козак гірко заплакав:
“Ви тяжкі вороги,
Візьміть собі дівчину,
Віддайте пироги!
Ой чули, чули, чули,
Ой чули, чули ви —
Візьміть собі дівчину,
Віддайте пироги!”
