Станіслав Чернілевський – Нахлине злива: Вірш

Нахлине злива. Перемочить
І валуни на шлях знесе.
Усе живе перетолочить
І позамулює усе.

Повалить картоплі в городах,
Заллє півони і щавлі.
Але, немов останній подих,
Залишить корінь у землі.

І перекотиться каміння,
І перехрускають хрусти.
Та поки є в землі коріння,
Живе захоче відрости.

І сонце спиниться в зеніті,
І пташка дзвінко закує.
Лише збагни, що в цьому світі
Нема нічого, що — «моє».

Земля, дощі, потоки, плити,
Ріка під небом зоревим —
Лише для того, щоб ділити
З усім живим, з усім живим.

Серед безладдя руйнового
Велике таїнство обнов:
І залишитись без нічого,
І починати жити знов.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (3 оцінок, середнє: 4,67 із 5)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Станіслав Чернілевський – Нахлине злива":

Відгуки до поезії: 2

  1. Богдан

    Дуже гарно, але що це таке хрусти.

    1. admin

      Доброго дня! Скоріше за все, це діалектне слово, що означає: “хмиз”, “хворост”.

Залишити відповідь

Читати вірш поета Станіслав Чернілевський – Нахлине злива: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.