Очікування на твій голос —
така інтрига,
що втома від несполучень —
над сотні втом.
Як тільки ти заговориш —
скресає крига,
і крила вгорі,
і струси гірським хребтом.
Вивчання хвилин чекання —
як алфавіту
запам’ятовування.
І раптом з мли
потужний прожектор мови:
слова привіту —
і голос переставляє
всі речі світу,
як в залах переставляють
стільці й столи.
І серцю стає відчутно
з дрожви легень,
що навіть як ніч надворі —
в легенях день.
- Наступний вірш → Станіслав Чернілевський – Крамола терпла і німіла
- Попередній вірш → Станіслав Чернілевський – Перетнувши життя перебрідне
(Оцінок ще немає)