Терен, терен – тернівочка,
Мила серцю мандрівочка
До пастівника,
Де іще під зеленими
Попід липами, кленами –
До терника.
Де вже ранньо осінніми
Виснуть зелено-синіми,
Як гірлянди, гілки.
Рвемо з перепочинками,
Несем ягід корзинками
Темно-синіх терпких.
І засипані в бутлики
В сонці, з цукром забулькають.
- Наступний вірш → Степан Бабій – Західна скибка хліба
- Попередній вірш → Степан Бабій – Жовтень жовтий, як мед
(Оцінок ще немає)
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші