Жовтень жовтий, як мед. І медове усе
При кінці його – яблука, сливи і груші.
Вітер в трави холодні добра того нам натрясе,
Все обмите дощем, вітер все полірує і сушить.
Хоч бери і цілуй, надивляйсь на красу,
Все дорідне, настояне і соковите.
То земля для любові свою випромінює суть
І дає нам снаги в пізній осені радісно жити.
- Наступний вірш → Степан Бабій – В листі по кісточки
- Попередній вірш → Степан Бабій – Напасті
(Оцінок ще немає)
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші