Вірші класиків > Степан Литвин: Вірші > Степан Литвин – А любисток в’яне

Степан Литвин – А любисток в’яне: Вірш

Стежка заростає,
Де ходив коханий.
Терен зацвітає,
А любисток в’яне.

Нащо ми ходили
Пролісків шукати?
Нащо клявся, милий,
Вік мене кохати?

Як неправда в слові.
Краще не стрічаться.
Як нема любові,
То не буде щастя.

Стежка заростає,
Де ходив коханий.
Терен процвітає,
А любисток в’яне.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
0 Степан Литвин
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Степан Литвин – А любисток в’яне":

Читати схожі вірші:

  1. Анатолій Камінчук – Любисток
  2. Дмитро Луценко – Любисток
  3. Степан Литвин – Ходив прощатися з майданськими полями
  4. Євген Гуцало – Нарядившись у квіти й любисток
  5. Степан Литвин – Жіноча краса й доброта
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Степан Литвин – А любисток в’яне: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.