Щебетання в гаях, а в зелених садах квітчування,
І полковник Палій подивитись на місто прийшов.
І хвилюється Рось, незабутня, мов перше кохання,
І хвилюється Рось, дорога, мов остання любов.
Біла Церква — розмай солов’їний
І козацької слави хода.
Біла Церква — любов України,
Споконвічна й така молода.
Колихнулись жита і запахли п’янкими вітрами,
Усміхнулись Заріччя і Замкова синя гора.
Зацвітеш, Біла Церкво, засяєш всіма кольорами,
Бо настане й для нас довгождана щаслива пора.
Щебетання в гаях, а в зелених садах квітування,
І полковник Палій подивитись на місто прийшов.
І хвилюється Рось, незабутня, мов перше кохання,
І хвилюється Рось, дорога, мов остання любов.
