Летіли лебеді весною,
Раділа наша сторона.
Пливла веселою рікою
Князівна Либідь чарівна.
Вона була правдива й мила,
Із нею радились брати.
Вона усіх киян любила,
Немов богиня доброти.
Сіяли очі ніжно-сині,
Привітна усмішка цвіла.
Летіли лебеді осінні,
А з ними й Либідь попливла.
Ой понад річкою отава
Шепоче лагідні слова…
Із тої Либеді ласкава
Князівна Либідь виплива.
