Кудрявець Софії — то зілля надії,
Цвіте у моїй стороні.
Не всіх ти чаруєш, кудрявець Софії,
А серце рятуєш мені.
Січуть лиходії, шаліють стихії,
Немає заслону дібров.
А ти нездоланний, кудрявець Софії,
Підгониш притишену кров.
І день веселіє, і лину в замрії,
Ні болю нема, ні жалю.
Тебе, золотавий кудрявець Софії,
Мов землю, мов небо, люблю.
Земля напуває і сили й надії,
А небом дається краса.
І зілля надії, і дзвони Софії —
То вічні земля й небеса.
Молюся на зілля, на диво Софії —
То сяють земля й небеса.
