Степан Литвин – Найпершій тополі: Вірш

Наша тополе, найперша тополе,
В ріднім селі, у коханім краю,
Йду я до тебе то лісом, то полем,
Бачу тебе, наче матір мою.

Бачу з колиски тебе, тонкостанну,
Чую, як листя шепоче мені.
Бачу тебе із вершини Балкану,
Чую в Литві, як шумиш вдалині.

Йшов я до тебе роздоллям красивим,
Кликала ти зеленястим крилом.
Йшов я до тебе чорнобилем сивим,
Темножурним і гірким полином…

Йду я до тебе то лісом, то полем,
Пахне рілля, України земля…
Рідна тополе, найперша тополе,
Ти прошуми і востаннє здаля!

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Степан Литвин – Найпершій тополі":
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Степан Литвин – Найпершій тополі: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.