Щось небесно-глибоке радує,
Наче мамина пісня-райдуга,
Наче цвіт мелодії Лисенка,
Наче світ великодньої писанки,
Наче ніжні любові пломені,
Наче зіроньки дальньої промені,
Наче усміх дружини коханої,
Наче очі Анни Багряної,
Ті, що стануть комусь відрадою…
Щось небесно-глибоке радує.
- Наступний вірш → Степан Литвин – Повія
- Попередній вірш → Степан Литвин – І ридала – німувала солов’їха
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші