Чи в Києві, чи в Полтаві,
Чи в самій столиці
Ходив чумак з мазницею
Помежи крамниці.
І в крамницях, куди глянеш, —
Сріблом-злотом сяє, —
А йому то і байдуже:
Він дьогтю питає!
Реготять купці дурнії,
А він тільки сплюне
Та й до другої крамниці,
Багатшої, суне.
В найбагатшії крамниці
Два купці сиділо,
І туди чумак заходить
З мазницею сміло:
“Добридень вам, добрі люди!”
Та й зачав питати,
Чи нема у них принаймні
Дьогтю де продати.
“Нєту, нєту! — купці кажуть
Та й, шельми, сміються: —
Здєсь нє дьоготь — толькі дурні
Адні продаються!”
А чумак їм: “То нівроку ж,
Добре торгувалось,
Що йно два вас таких гарних
На продаж осталось”.
Інший варіант гуморески
Чи в Києві, чи в Полтаві,
Чи в самій столиці
З мазницею мужик ходить
Помежи крамниці…
У крамницях, куди глянеш,
Сріблом-злотом сяє,
Мужикові то й байдуже:
Він дьогтю питає.
У десятії крамниці
Два купці сиділо…
І в десяту мужик двері
Відхиляє сміло.
Відхилив: «Добридень, люди!» —
І й зачав питати,
Чи нема у них принаймні
Дьогтю де продати.
А купці переглянулись,
Стихача сміються;
«Здесь не деготь, — йому кажуть, —
Дурні продаються!..»
«Добре ж у вас торгувалось,
Що все розійшлося
І на продаж тілько два вас
В склепу зосталося!..»


У вірші тісно пов’язані тема торгівлі та тема часу. Основна частина – це образ головного героя та досягнення його мети. Широта історичного простору вірша, його відкритість життєвим враженням, прагненням продати свідчать про поетичний дар автора.