Сидить собі Жиденятко,
Головкою має;
Коло нього сидить рабін
Тай його питає:
Рабин:
«Чого півень, як співає,
Очі закриває?»
Мошко:
«Того, девне, що напам’ять
Свою пісню знає».
Рабин:
«Чого колись по драбині
Ангели злізали?»
Мошко:
«Бо ще були молодії,
Мало пір’я мали».
Рабин:
«Чого море так солоне,
Що не можна пити?»
Мошко:
«Бо погані оселедці
Мали заселяти».
