Борисові
Це тоді усе літом заквітло.
Так хотіло для нього рости.
І було мені легко і світло
У той вечір з тобою іти.
Уже пам’ять до сну час колише…
І стирає… Та й крихти не стер,
Як твій голос читав ніжні вірші,
Бо я чую ще їх дотепер.
- Наступний вірш → Світлана Кузьменко – Білі голуби
- Попередній вірш → Світлана Кузьменко – Коли шукаю із дитинства споминів
(Оцінок ще немає)